НАОМА: Вітаємо переможців конкурсу «МафАРТЕКА – 6»

28–31 жовтня 2015 року у рамках Культурного соціального проекту «КОД» (Культура, Освіта, Духовність) був проведений Національний конкурс академічного малюнку та Республіканський конкурс студентів архітектурних та дизайнерських шкіл України «МафАРТЕКА–6» ім. О.Плеханова за участю Міністерства освіти і науки України, Української академії архітектури, Національної спілки архітекторів України, Департаменту культури КМДА, КНУБА, НАУ, НАОМА.

Метою проекту КОД є підтримка талановитої молоді України заради підвищення інтелектуально-культурного рівня та розвитку людини нового часу у світлі подій Революції Гідності, піднесення авторитету національної культури та її інтеграція в українське суспільство. У програмі проекту: конкурси молодих композиторів, художників, архітекторів, творчі зустрічі з літераторами, показ нової колекції знаних ювелірних митців.

У конкурсі взяли участь 83 студенти різних архітектурних шкіл України, які були об’єднані у 25 творчих робочих груп. 

Урочисте підбиття підсумків проекту КОД відбулося 31 жовтня 2015 року у Будинку Архітектора (м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 7). Зокрема були проведені публічний захист клаузур (концептуальні проекти формату 2хА0), виконаних учасниками конкурсу, Четвертий міжнародний музичний конкурс молодих композиторів ім. І. Карабиця; перегляд документального фільму режисера Володимира Муржі «Іван Карабиць».

Творчі групи студентів НАОМА у конкурсі «МафАРТЕКА–6» посіла почесні 1 і 2 призові місця з грошовим призом від Голови спілки архітекторів України і були відзначені Дипломами учасників конкурсу.

5 листопада в рамках "Архітектурних четвергів" переможці конкурсу презентують свої проекти.
НАОМА (Вознесенський узвіз, 20)аудиторія A330

І ПРЕМІЮ отримали студенти факультету архітектури НАОМА: 

Кузьмінова Маргарита, Соловйова Ольга, Шехерева Олександра

(6 курс)

ІІ ПРЕМІЮ здобули студенти факультету архітектури НАОМА: 

Зима Даша, Комаров Михайло, Кушнарьова Христина 

(6 курс)

ДИПЛОМ В НОМІНАЦІЇ «ЗА КОНЦЕПТУАЛЬНІСТЬ І НОВИЗНУ» 

здобули студенти факультету архітектури НАОМА: 

Банга М., Берчул Е., Піпоян А., Пучінін А.

Матеріал частково взято:  http://nau.edu.ua/

Архітектурне життя КНУБіА. Науково-мистецька платформа "Острів".

В цей четвер, 27.11 в рамках ‪#‎A330‬ ‪#‎НАОМА‬ до нас завітають колеги з КНУБіА. Не пропустіть)

А ось їхня группа у Фейсбуці :

https://www.facebook.com/artostriv

Стало цікаво? Тоді приходь - Академія, четвер о 15:30. Аудиторія А330

Архітектурні четверги в Академії повертаються!)

Творческая встреча для архитекторов..

Журнал «Дом и Интерьер» приглашает Вас принять участие в традиционном архитектурном проекте «АРХ-Caffe». Лектор нашей третьей встречи, которая приурочена Дню Архитектора, – творческий руководитель и главный архитектор бюро «ЗОТОВ и К°», основатель и несменный организатор международного фестиваля молодых архитекторов CANactions, обладатель Гран-при всеукраинского архитектурного конкурса «Интерьер года - 2013» − Виктор Зотов. Мастер-класс состоится в Киеве, в Центре современного искусства М17, 17 июня 2014 года, где все присутствующие в интерактивной форме смогут послушать, пообщаться и лично задать вопросы талантливому архитектору. Встреча пройдет в дружеской и непринужденной обстановке.

Конкурс НАОМА!

Так. Теперь серьезно!..

2 июня, в понедельник пройдет финальный этап конкурса на 330 мастерскую в НАОМА.

Что нужно:

1) Закомпоновать концепцию проекта на 4 листах А3

2) Отправить на почту нашего блога: uvw.architecture@gmail.com
Это обязательно! так как судить проекты будут архитекторы из разных городов.

3)Распечатать проект и выставить на кафедре возле деканата.

ПРИХОДИТЬ НА 15.00

ВСЕМ УДАЧИ!

Фотосет прошедшего CANactions 2014

Фото с архитектурного фестиваля CANactions 2014 на Выдубичах

CANactions — это международный архитектурный фестиваль, проводится в Киеве с 2008 года. В этот раз он расположился в арт-кластере Выдубичи, где проходил Гогольфест 2013.

На улице готовили бургеры и мидии и ели их на лавочках из строительных паллет. Были и скамейки, обустроенные в лодке:

Арт-кластер Выдубичи расположен в заброшенном  экспериментально-механическом заводе, основные цеха которого были построены в 1973 году.

Ревитализация спального микрорайона:

Центральной темой всех архитектурных проектов, мастер-планов и предложений был комфортный город. Публичные пространства, креативные скамейки, лежаки на улицах и площадях, велодорожки и велопарковки, озеленение. Второй основной темой была ревитализация промзон и спальных районов.

Так, например, выглядит Крещатик с велодорожкой:

 А это сквер на Подоле на месте пустыря на углу Спасской и Волошской.

 Проблемы стадиона Старт:

Софиевская площадь, ныне использующаяся только для транзита пешеходов:

Картина с Chrysler Building (Нью-Йорк)

Источник: http://podol.in.ua/

Автор redaktor

Урбаністика в кожен дім: гід по архітектурному фестивалю CANactions-2014

З 12 по 17 травня в Києві відбудеться міжнародний архітектурний фестиваль CANactions, який, без сумніву, можна назвати найяскравішою та наймасштабнішою архітектурною подією року в Україні. Фестиваль проводиться вже всьоме, але цього разу обіцяє стати не лише освітньою платформою для архітекторів, а й справжнім центром обміну думками та ідеями всіх людей, які хочуть змінити українські міста. Platfor.ma підготувала для вас гід по найцікавіших подіях фестивалю, які варто відвідати всім, хто відчуває відповідальність за своє місто.

Ініціатор та організатор фестивалю – архітектурне бюро Zotov&Co, яке є флагманом освітніх урбаністичних ініціатив в Україні. На їх рахунку конкурси архітектурних ідей, фестивалі та щотижневі круглі столи на суспільно значущі теми в Будинку Архітекторів.

Архітектор Віктор Зотов, керівник бюро Zotov&Co та організатор фестивалю CANactions, переконаний, що зараз Україна переживає переломні часи і дуже важливо вести наступ не лише на політичному, але й на освітньому фронті:

«Останні 10 років я ходив з дому в офіс до Будинку архітекторів центром міста крізь центральні парки і бачив, як там набудовуються кіоски, їздять машини, я мріяв про те, щоб там з’явились хлопці з битками і «навели лад». І я би приєднався до них. Бо міліція цього не робить і ніхто цього не робить. Велика проблема нашої країни – безкарність та безвідповідальність. Тому Майдан – це прекрасно. Навіть екстремістські прояви в даному випадку – це доречно, бо все вже просто дістало.

Але спротив та суспільний рух має відбуватися за різними напрямками. Публічний бік діяльності нашого бюро – щорічний міжнародний фестиваль CANactions. Його головна мета – освіта на архітектурному та урбаністичному ґрунті. 

Що таке архітектура? Сподіваюсь, що це – громадянська позиція і філософія.

Що таке освіта? Це не я тобі кажу, як треба робити, а це коли ми в процесі спілкування отримуємо кожен для себе нові знання.

Тому на CANactions ми намагаємось робити все, що можемо, для цього. Запрошуємо відомих у світі архітекторів та урбаністів прочитати у нас лекцію, проводимо конкурси проектів. І нагороди для найкращих гідні – пільгове право на освіту в престижних вишах Європи, участь у європейських школах та воркшопах, право на розробку реальних архітектурних і ландшафтних об’єктів в Києві і таке інше. Журі конкурсу – виключно відомі професіонали з-за кордону».

Зараз CANactions відбудеться вже всьоме. Цього разу головна ідея фестивалю – боротьба з несправжнім, брехнею, фейками як в архітектурі, так і в усьому людському житті.  

Віктор Зотов:

«Тема фестивалю – «Autenticity», в українському варіанті – «Справжнє».  Інша робоча назва – «Fakelessness», тобто «Небрехня».

Сучасний образ українця сьогодні – це прагнення виглядати кимось, ким ти не є, вигадування якоїсь красивої історії про себе.  Людина намагається прикрасити власну антигуманність, сховати своє маленьке «я» за пишним фасадом.

Для мене справжнє – це свобода. Завдяки останнім політичним подіям ми маємо шанс усвідомити, що українці – це прекрасна нація.  А історичні невдачі, можливо, – наслідок нашої надмірної доброти».

Фестиваль буде цікавим не лише для архітекторів, а й для всіх, хто цікавиться культурою міста та принципами впорядкування його простору. Організатори хочуть подолати поширене уявлення, що архітектура – це виключно будівництво, як стверджувала радянська теорія. На Заході архітектуру вже давно сприймають як в першу чергу урбанізм.

Віктор Зотов:

«Якщо ми проведемо аналогію між людиною та містом, то урбанізм – це не про макіяж людини, а про її організм, про процеси в ньому та навколо нього, про його здоров’я. Урбанізм – це про зміст, а не про форму, інакше кажучи».

Важливо також те, що в цьому році CANactions вирішили радикально змінити місце проведення фестивалю. Якщо останні роки усі заходи відбувались в Будинку Архітекторів, то цього разу локацію  обрали особливу – Арт-кластер «Видубичі», який вже не вперше приваблює організаторів різноманітних культурних подій.

Територія, на якій знаходиться арт-кластер (в минулому Експериментальний механічний завод) носить назву Теличка. Це величезна покинута промзона вздовж Дніпра майже у центрі Києва – від неї до Майдану Незалежності лише 7 км. Відродження промзон – один з важливих урбан-трендів західного світу, який має серйозні можливості для розвитку в Україні. З радянських часів нам дісталися у спадок безліч заводів та фабрик, які зараз пустують у центральних частинах міст, але цілком можуть стати їх культурними центрами.

Територія Телички доволі занедбана, проте вона має величезний потенціал і, організатори фестивалю переконані, саме з відродження промзони в новому культурному амплуа можуть розпочатися радикальні перетворення столиці.

З локацією пов’язана і важлива частина фестивалю – воркшоп «Ревіталізація Телички»,до участі в якому міжнародне журі відібрало 15 найкращих архітектурних проектів. Впродовж шести днів 9 українських учасників та 6 іноземних будуть брати участь в дебатах та проектних роботах з ревіталізації території колишнього заводу. В результаті планують випрацювати цілісний  професійний план відродження промзони. Куратор воркшопу – австрійська команда Wonderland, тьютори – відомі європейські архітектори.

Тим, хто займається архітектурою, варто ознайомитись з проектами, послідкувати за процесом воркшопу та заглибитись у всі вузькопрофесійні нюанси. Усім іншим, без сумніву, буде цікаво дізнатись про нові перспективи та потенціал промзони.

Також в ході фестивалю відбудуться два майстер-класи. Перший – від іспанської команди n´UNDO, в ході якого учасники дізнаються, чому інколи архітектура – це процес НЕ-будівництва. Учасники майстер-класу створять мапу проблемних просторів Києва, обговорять можливості вирішення проблеми і дізнаються, чому, щоб покращити місто часто не потрібно нічого будувати.

Другий майстер-клас – від російського Інституту STRELKA (про який Platfor.ma нещодавно писала), на якому учасники будуть вчитися, як налагодити спільну ефективну роботу в мультидисциплінарних командах.

Також в межах фестивалю відбудеться презентація проектів з конкурсу «User-generated Kyiv». Ідея цього конкурсу виникла тоді, коли стало зрозуміло, що кияни хочуть і можуть самостійно творити простір власного міста і мають для цього натхнення і можливість. Десять конкурсантів в рамках фестивалю розкажуть про свої ідеї, як зробити столицю України щасливим містом.

Новинкою цьогорічного фестивалю стануть кінопокази на теми архітектури та урбанізму. Усі стрічки – учасники провідних європейських фестивалів Architecture Film Festival Rotterdam, Budapest Architecture Film Days та EME 3.

Серед фільмів, які обов’язково варто переглянути всім, хто цікавиться тематикою міста, міського дизайну та архітектури – «Social life of small urban space» Вільяма Вайта про площі та різноманітні публічні простори в містах. Деякі з них, як от Сіаграм Плаза в Нью-Йорку є дуже популярними, а деякі люди минають стороною. Стрічка розкаже, які особливості міського ландшафту необхідно враховувати та як зробити місто комфортним для його мешканців.

Американський фільм «Mission Statements» Йорда ден Голандера розповідає історії чотирьох незвичайних будівель посольств: вражаючий Парамарібо, Берлінське посольство Рема Колхаса, що в 4 разі перебільшило бюджет і стало популярним туристичним місцем, посольство у Мапуто (Мозамбік), збудоване в країні, що тільки-но пережила криваву громадянську війну та посольство у Аддіс Абебі (Ефіопія) з відвертим посиланням до ефіопських монолітних скельних тесаних церков. Кінострічка розповість про те, що відбувається за лаштунками повсякденного життя в посольствах та як впливає архітектура на дипломатію.

Для любителів оригінальних урбаністичних рішень – виставка відеохудожниці Келлі Лоуденберг «Новий урбанізм». Це огляд альтернативних та творчих рішень для міста: від сільського господарства на даху до басейнів зі сміттєвих контейнерів і підземних оперних театрів.

А «Com un Gegant Invisible» буде до смаку тим, хто цікавиться промзонами та їхнім потенціалом. Фільм розповідає про Кан Бальо, колись індустріальне серце Барселони, невидимий гігант у центрі міста, який переживає складні трансформації – за його відновлення взялись самі городяни.

Ще одна must-go подія, що буде цікавою всім – Конференція на тему «Сучасне місто. На шляху до сталого міського планування» під керівництвом Матіаса Брандта спільно з Німецьким товариством GIZ. 

На секціях конференції розглянуть особливості міського життєвого простору, принципи мобільності в місті та вдалі приклади її планування, обговорять проблеми співжиття нових та старих будівель і їх реставрації на прикладі Львова, а на прикладі Луганська і Вінниці визначатимуть роль міста як надавача послуг городянам. Також відбудеться презентація та обговорення проекту розвитку столиці «Київ Самобутній».

Крім того, кожного дня на відвідувачів чекають лекції від провідних європейських архітекторів, серед яких урбаніст Гаріс Піплас, керівник Urban-Think Tank, які займаються урбаністичними трансформаціями пострадянських міст та неформальним облаштуванням міських просторів, архітектори іспанської організації n’UNDO, основні принципи якої –нестворення архітектури,  мінімізація, повторне використання  та демонтаж. Також серед видатних лекторів – кінорежисер і архітектор Йорд ден Голандер, який заснував фестиваль кіно та архітектури AFFR, отримав декілька міжнародних нагород за телевізійні проекти та кінострічки і створив дизайн мобільної дитячої бібліотеки. Лекції прочитають також архітектори австрійського бюро Wonderland, які розробляють проекти для «Smart Cities», створюють стратегії міського планування Амстердаму, Відня та Мангейму і вивчають досвід  відродження занедбаних міських територій. Одним з найбільш очікуваних лекторів стане, мабуть, Клеман Бланше – французький архітектор, урбаніст, критик, на рахунку якого безліч значущих архітектурних проектів: Музей науки в Рабаті, Європейський квартал на вулиці de La Loi, розширення Монако в море разом із Крістіаном де Портзампарком та Френком Гері та багато інших.

На цілий тиждень колишній експериментальний механічний завод перетвориться на центр продукування урбаністичних ідей та розробки перспектив нової України. Організатори впевнені – після революційних подій українське суспільство виявило в собі сильну спрагу урбаністичних ідей, втамувати яку і покликаний фестиваль CANactions.

Віктор Зотов:

«Для мене особисто і, для нашого бюро, мабуть, найважливішим спостереженням за часи революції є те, що люди починають усвідомлювати, що місто – це вони, що кожен з них – урбаніст. Коли ти відчуваєш свою відповідальність за місто і здатність впливати на нього – це і є новий урбанізм».

З повним списком лекторів та розкладом подій фестивалю можна ознайомитись на сайтіCANactions, також в нагоді стане мобільний додаток, який допоможе розібратись в насиченій програмі подій.

Текст

ЮЛІЯ САЛІЖЕНКО 

Фото:  Andrey Mikhaylov

Стаття з сайту: Platfor.ma 

1-й жилой дом врача по ул. Большой Житомирской, 17

Архитектор Павел Алешин

Казалось бы — редкий случай в истории советской архитектуры — здание создается не столько по заказу государства, сколько строится для себя и себе подобных. Дом для людей.

Любопытный факт. В страшном 1937-м на первом Всесоюзном съезде советских архитекторов, когда слово «конструктивист» могло стать приговором для архитектора, именно тогда этот дом упоминается в одном из докладов как превосходный образец жилищной архитектуры.

Пожалуй, ни об одном сооружении мастера (действительный член Академии Архитектуры УССР, член Президиума и вице-президент Академии Архитектуры УССР — Павел Федотович Алешин) не писали так много, как о доме врача. О нем есть даже статья в Британской энциклопедии.

В этом месте сложилась неблагоприятная градостроительная ситуация — пересечение улиц под острым углом, зажатая существующими строениями площадка. Архитектор принял, ювелирное решение — угол оформляется озелененным парадным двором.
Он замыкается вогнутой циркульной кривой главного фасада и дополняется по обеим сторонам полукруглыми выступающими частями здания. Таким образом, живописно реализуется стремление разнообразить строчную застройку улиц Большой Житомирской и Стрелецкой.

Придерживаясь конструктивистских взглядов, зодчий решает объемно-пространственную композицию с помощью достаточно лаконичных средств. Но как артистично сыграно на нюансах — лапидарные формы лоджий, балконов и эркеров создают изысканный геометрический орнамент, подчеркнутый игрой света и тени. Этому же живописному эффекту призвано служить и применение кирпича двух цветов — красного и желтого.

Но дело не только, и даже не столько в запоминающемся внешнем облике дома. Функционально, это настоящая «машина для жизни», по меткому выражению Ле Корбюзье. В доме были предусмотрены такие помещения как клуб, библиотека, прачечная, крытая галерея для прогулок , и даже такая экзотика, как солярий на плоской кровле (кстати, первой в городе).
Но наибольший интерес представляют сами квартиры, где все сделано для комфортной жизни. Зайдем в одну из них, а именно в ту, в которой более 30 лет прожил мастер.

Первое, что бросается в глаза — это четко выполненное разделение рабочей и жилой зоны квартиры.

С парадной лестницы вы попадаете в просторный холл и далее — вас либо принимают в расположенном в просторном и освещенном со всех сторон кабинете, либо (если вы тут не первый раз и пришли посмотреть редкое издание о Лувре) вы проходите в библиотеку, где по всему периметру, от пола до потолка, стоят встроенные в стену (!) книжные стеллажи.

Столовая
В центре — огромный обеденный стол, сделанный по проекту мэтра, который при необходимости может увеличиться почти в два раза. Если гостей собралось больше, чем помещение может вместить, предусмотрена раздвижная перегородка, и две комнаты превращаются в течение одной минуты в одну.
Тут же рядом находится камин, сделанный по эскизам архитектора.

Для хозяйки этот дом — просто клад. Холодный шкаф, который в те годы заменял холодильник, множество подсобных помещений (в том числе и гардеробная). Нет ничего лишнего, использован каждый квадратный сантиметр площади. В целом, с точки зрения эргономики, дом совершенен.

Рассказывают, что когда Алешин после окончания строительства проектировал интерьеры квартиры, он, выбрав место для, скажем, кровати, мысленно ложился на нее, протягивал руку и говорил рабочим, указывая на точку на стене: «Здесь будем делать выключатель».

Даже дверные ручки в квартирах удобно лежат в ладони.
В здании прекрасно уживаются аскетичность внешних форм и классическое совершенство интерьеров, функциональность деталей и их безукоризненное с художественной точки зрения выполнение.
К слову, в дни советских праздников по Большой Житомирской шли в сторону Крещатика колонны демонстрантов. И многие вспоминают, как студенты Алешина, проходя мимо его дома, дружно кричали: «Да здравствует академик архитектуры Павел Федотович Алешин!». Старый зодчий выходил на балкон и невозмутимо приветствовал шествие.

Прості ідеї для Києва. Підземні переходи – стихійне лихо чи місце для спілкування?

В 2013 році в межах фестивалю CANactions архітектори з різних країн світу намагались виявити головні проблеми української столиці і пропонували власні рішення. Перетворити безладні підземні переходи Києва на зручні та затишні торгівельні зони запропонував молодий архітектор Павло Заботін.

Саме так мають виглядати підземні переходи в Києві, на думку архітектора
Зображення з конкурсного проекту Павла Заботіна

Організатори конкурсу “Прості ідеї для Києва” поставили собі за мету віднайти альтернативні схеми розвитку української столиці, які би базувались на принципах гуманності і простоти.

В конкурсі взяли участь проекти від 18 команд з України, Франції, Румунії та Португалії. Вони змогли, використовуючи закордонний досвід, включитись в процес реального планування на українській території.

Одним з фіналістів конкурсу став Павло Заботін, який запропонував проект оновлення підземних переходів Києва. Чому саме переходи привернули увагу молодого архітектора, які в них ховаються проблеми і як їх можна вирішити?

Хаос під землею

За будівельними стандартами, підземні переходи мають бути вільними і просторими. Це не місце для торгівлі, безпритульних та тварин. Але в Києві комфортні підземні переходи – рідкість.

Павло Заботін, архітектор:

"Перше, на що я звернув увагу по приїзді в Київ, були не золотоверхi куполи на храмах і не зелені парки, а банальні підземні переходи, якими мені довелося пройти до найближчої станції метро. Перед моїми очима постали напівосвітлені переходи, які були повні безпритульних, бабусь, які в антисанітарних умовах продавали м’ясо, сир, овочі прямісінько на картонних коробках біля моїх ніг, зграї бездомних собак, і міліціонерів, що спокійно прогулювались серед усього цього. Я подумав, невже це той золотоверхий Київ, про який я мріяв?"

На перший погляд, ця проблема проста й однозначна: переходи експлуатуються неправильно. Відповідно, треба їх очистити. Проте один випадок, який стався з Павлом, змусив його по-іншому дивитися на проблему.


"У мене є друг, і от стоїмо ми якось в такому переході метро, розмовляємо: ось проблема, її необхідно вирішувати. А він каже: «Так, мені це все дуже набридло… Зважте мені будь ласка кілограм апельсинів». Все. І я розумію, що ми з ним дискутуємо з піною біля рота 15 хвилин про проблему, а він каже «Зважте мені кілограм апельсинів». І кожен так робить. Більшості людей насправді простіше йти додому з метро і не забігати в «Сільпо» за яблуками, а купити їх по дорозі."


Навіщо прибирати торгівельні точки з переходів, якщо це зручно як самим торговцям, так і перехожим?

Павло поспілкувався з людьми, що торгують в переходах, щоб з’ясувати, чому вони обрали саме це місце для роботи, і які незручності мають. Архітектор зміг побачити проблему якомога ширше і врахувати як архітектурні аспекти, так і соціальні:

1. Бідність. Торговці в пішохідних переходах та в метро – це переважно люди похилого віку або ті, хто приїхали з навколишніх сіл і не мають робочих місць. Єдиний спосіб заробітку для них – це продаж. Але оскільки заплатити за місце організованої торгівлі таким людям не по кишені, вони розташовують свої стихійні торгівельні точки в місцях з великим потоком людей. А це якраз підземні переходи, переходи метро та площі біля станцій метрополітену.

2. Соціальна нестабільність.


"Я зрозумів, що більшість людей похилого віку йдуть на свою, як вони самі висловлюються “роботу”, часто навіть не для того, аби щось продати. Там вони знаходять нові знайомства та спілкуються між собою."


Самотні люди похилого віку – велика соціальна проблема не тільки в Києві, а й по всій Україні. Це окремий соціальний пласт, проблеми якого залишаються поза увагою державної та міської влади.

Підземні переходи стають місцем заробітку людей похилого віку та бідних верств населення
Зображення з конкурсного проекту Павла Заботіна

3. Корупція. На кожній станції метрополітену існує пункт правопорядку, і кожні півгодини міліція патрулює зону метро, переходи та площі біля нього. За законом, продаж будь-яких продовольчих і побутових товарів на цих територіях заборонений. Але насправді органи правопорядку закривають очі на стихійну торгівлю за невелику плату, що вони періодично стягують з торговців. Стихійні ринки стають все більшими, і при цьому там немає жодних санітарних перевірок продуктів харчування.

4. Застарілість переходів. Ще один важливий бік проблеми – технічний стан пішохідних переходів, адже деяким з них вже більше п’ятдесяти років, а вони ще жодного разу не ремонтувалися. В них стара підлога, а стіни, заліплені рекламою, час від часу обвалюються. А погане освітлення, аварійний стан електромережі та захаращеність проходів кіосками й взагалі створюють небезпеку для торговців та пішоходів.

Стіни більшості підземних переходів Києва заліплені рекламою, а самі переходи знаходяться в аварійному стані
Зображення з конкурсного проекту Павла Заботіна

Світло в кінці переходу

Яке рішення проблем підземних переходів пропонує сам архітектор? На його думку, таких рішень може бути два: архітектурне та соціальне.

Ми можемо або очистити переходи від людей та торгівельних місць, або ж допомогти цим людям в їхній самоорганізації. Норми закону кажуть, що переходи необхідно просто очистити, але навряд чи це вирішить проблеми стихійних торговців.

Чому задля зручності одних людей, перехожих, ми маємо виганяти на вулицю інших? Та й чи саме люди заважають нам в переходах?

Автор проекту вважає, що однозначно не можна виганяти людей з переходів, адже це не вирішує всього спектру проблем. Приклад того, що таке рішення є невдалим – Харків. Тепер переходи там пусті, але стихійні торговці та безпритульні не зникли, а вийшли на вулиці. Таке рішення архітектор називає антиєвропейським.

Вирішення проблеми, на його думку, полягає в тому, аби врахувати як позицію перехожих городян, так і людей, що змушені з тих чи інших причин перебувати в підземних переходах.

Тому Павло Заботін переконаний, що проект з переоблаштування переходів має носити в першу чергу соціальний характер – необхідно не просто очистити їх, а допомогти соціально незахищеним верствам населення.

Ось конкретні кроки вирішення даної проблеми від архітектора Павла Заботіна:

1. Люди можуть залишитись на своїх місцях, однак ці місця необхідно обладнати так, щоб вони були пристосовані для торгівлі.

Торговці можуть залишитись в переходах, але необхідно створити комфортні умови як для них, так і для пішоходів.
Зображення з конкурсного проекту Павла Заботіна

2. Кошти, які так чи інакше торговці платять міліції у якості хабарів, необхідно спрямувати на те, щоб створити комфортні умови праці для людей.

3. Простір переходу повинен стати мультифункціональним конструктором: торгівельне обладнання потрібно вмонтувати в поверхні переходів так, аби за необхідності всі прилавки могли складатись (наприклад, на ніч). Для рекламних оголошень необхідно відвести окремі смуги.

В переходах треба облаштувати газони, а для рекламних оголошень виокремити спеціальні смуги
Зображення з конкурсного проекту Павла Заботіна

Крім того, архітектор пропонує зробити в самих переходах газони та квітники, а навколо облаштувати паркові зони, аби зробити простір міста більш екологічним.

Звісно, на думку Павла Заботіна, лише один проект і один архітектор не зможуть зняти проблему стихійної торгівлі в підземних переходах. Проте ситуація погіршується з кожним роком і вирішення потрібно шукати вже зараз.

Потреби людей у великих містах змінюються швидше, аніж споруди й інфраструктура. Тому сучасне місто вимагає не так нових побудов, як переосмислення функцій вже існуючих просторів. Цей проект засвідчив ще раз, що кожна архітектурна проблема в місті є насамперед проблемою соціальною.


Источник: http://pb.platfor.ma